Особливі діти - Алалія

Коли перше слово забарилося…

Хворі на алалію можуть ніколи не заговорити без допомоги логопеда

Які батьки не пишаються тим, що улюблене чадо рано почало говорити? Першого «мама» чекають навіть більше, ніж першого кроку чи самостійного походу на горщик. Адже це означає, що дитина вас розуміє і вже прагне спілкуватися. Однак у компанії щасливих мам, котрі вихваляються поповненням словникового запасу своє малечі, все частіше можна почути сумне: «А нам уже чотири. І досі - ні слова…». Як правило, таку маму поспішають заспокоїти: адже малюк активний і гарно грається, а те, що не говорить – не страшно! Згодом так щебетатиме!

ТЕКСТ:

Якщо дитина може виконувати більшість вправ, що пропонуються для її віку, і не має проблем зі слухом, невропатолог і логопед найчастіше впевнені: заговорить! І радять просто зачекати... Але є симптоми, на які батькам варто звернути увагу, щоб не пропустити складнішу хворобу. Наприклад, малюк не розуміє простих словесних інструкцій. Він може зробити те, що від нього вимагають, лише тоді, якщо здогадається. Часто батьки впевнені, що їх крихітка просто неуважна чи розвивається повільними темпами. І чекають, що разом із мовою прийде розуміння. Очікування в такому випадку – найстрашніше, оскільки, вірогідно, у вашого малюка - алалія, тобто - відсутність або недорозвиток мовлення. Чим молодша дитина, тим ефективнішою буде корекційна робота. Якщо починати в п’ять – шість років, алаликам майже неможливо допомогти! Дитина може так і не навчитися говорити, а в найгіршому випадку (сенсорна алалія) - не розрізнятиме звуків мовлення й фактично залишиться глухою...


Дайте дівчинці висловитися…

Марічка в три з половиною роки має страшний діагноз – розумова відсталість. Вона постійно кричить, без особливих на те причин падає й б’ється головою об підлогу. Батьки в розпачі – з малюком нікуди не можна піти; Марійку дратує все, що вона бачить.

- Я одразу зрозуміла, що в дитини серйозний стрес, - пояснює її поведінку психолог-дефектолог Влада Тарасенко. – Дівчинка так багато хотіла розповісти, але не могла! І ніхто не розумів, що Марічка просто страждає від того, що не може поділитися своїми радостями чи печалями. За два – три місяці занять дитина стала спокійнішою, почала розуміти звернуту до неї мову. За півроку повторювала за мною звуки. Зазвичай я пропоную дітям картинку й вимовляю слово. Але з Марічкою ми почали зі звуків, бо вона просто розривала картинки – не розуміла, що їй пропонують спілкуватися. Згодом Маруся навіть пішла до садочка і діагноз «затримка в розвитку» був знятий.


Наш син – грузин?

Сашка в садочку лагідно називають «Наш маленький грузин!». А все тому, що в хлопця є «мій ложка», «мій мама» і «мій ліжко». Але навіть таке мовлення вже непогане! Для алаликів дуже важко визначитися з такими поняттями, як рід, число, відмінки. І це ще нічого, порівняно з прийменниками! Мама може безліч разів повторювати вправу, затискуючи предмет «в» руці й показуючи його «на» долоні, поки хлопець зрозуміє, як правильно.

Часто батьки просто «завантажують» у дитину багато інформації, що має нібито допомогти їй сприймати і розуміти мову. Цього не можна робити ні в якому разі! Сьогодні алалія часто йде «в парі» із затримкою психічного розвитку. В багатьох маленьких пацієнтів немає словесної пам’яті. Тобто між промовленим словом «машина» і її зображенням вони не можуть встановити зв’язку. Щоб це виправити, з алаликами потрібно займатися по кілька годин щодня. Але не запихувати в них купу слів чи навіть речень, а просто постійно коментувати всі дії і предмети: «я і ти», «будемо одягатися, гуляти, їсти»…


Не всі розвивальні вправи – корисні

У Гоші – дуже жвавого малюка – проблеми з мовою. В три роки він уже грає на комп’ютері, знає, як користуватися пультами. Але це працює його конструктивний інтелект. І Гошиній мамі було дуже важко довести, що її дитина насправді деградує! Збережені функції кори головного мозку почали активно розвиватися, аби компенсувати відсутність мови. Так, це жахливо - змусити маму не радіти тому, що дитя щось робить добре. Але необхідно розвивати те, що в нього виходить погано! Після виконання правильних вправ Гоша почав розуміти мову, з ним вдалося налагодити спілкування.

- У цих дітей конструктивний інтелект перебирає функції вербального, - пояснює психолог-дефектолог. - Звісно, буває, що півтора – два роки працюєш з дитиною, а вона навіть не починає розмовляти. Але це не означає, що в неї немає так званої внутрішньої мови. Якщо малюк розуміє все, що йому говориш, - це вже великий прогрес.


Казка без емоцій…

У Мишка - алалія, однак його мама довго не хотіла погоджуватися з діагнозом. Влада Тарасенко розповідає, як, чекаючи прийому, мама весь час читала дворічному хлопчикові казки – з інтонацією, з підрядними реченнями! І нарешті дитина взагалі перестала що-небудь розуміти. Лише тоді його рідні змирилися з діагнозом. Почалася інша робота...

Батькам потрібно вимовляти менше слів, не говорити з алаликом емоційно. Адже інтонацію дитина сприймає, а слова – не розуміє. За інтонаційне сприйняття відповідає права півкуля, і тому алалики часто все розуміють і без словесної складової сказаного. А на заняттях – хитрують: вони краще сприймають інтонації, ніж інші діти, і можуть вгадати відповідь лише за запитанням. Алалики також дуже спостережливі. Часто дивляться не на картки, а на руки й передчасно відповідають на ще не поставлене запитання. А коли трошки по-іншому його сформулювати, одразу починають «плавати». Показуєш картинку з хлопчиком і запитуєш: «Хто це?» – малюк вказує на себе. А запитаєш: «Що хлопчик тримає в руці?» – знову покаже на себе. Таку дитину треба навчити опиратися на мову замість жестів і рухів.


Мені заважає гумка і кішка

Микита вже майже орієнтується в роді і числах. Принаймні знає, що мама – це вона, а кіт у тітки Люсі – це насправді коти, бо їх двоє. Тепер настає черга прикметників. Нам здається, що тут немає нічого складного. Але якості для різних предметів – завжди однакові. Тільки уявіть, як пояснити, що великим може бути і будинок, і яблуко? Тут Микиті допомагають, використовуючи рольові ігри.

Проте найскладніше для них – це все-таки абстрактні поняття. «Дружити», «сумно», «образився», «боляче» – основних не дуже й багато, однак, щоб засвоїти їх, потрібно не одна рольова гра. І всі вони мають бути різні за змістом, щоб у дитини сформувався особистий погляд на ситуацію. Аби пояснити, що заважати можуть гумка в штанях, вітер і кішка, треба спертися на особисті поняття малюка. Так, уже в три рочки дитина має за плечима досвід дружби й розчарувань! Тож насправді алалик – це зовсім не безнадійний діагноз. Він може навчитися читати й рахувати, розуміти символи і явища природи, бо ж здатен, як і всі ми, сприймати навколишній світ цілісно. Треба тільки пояснити окремі шматочки мозаїки під назвою «життя».


ВРІЗКА: Медичний лікнеп

Усе розумію – але не скажу!

Алалія – це відсутність або недорозвиненість мовлення в дітей за умови нормального розумового розвитку й хорошого слуху. «Чисті» алалики – без будь-яких інших діагнозів – зустрічаються дуже рідко. Сьогодні ця хвороба найчастіше накладається на інші захворювання аутичного ( від слова «аутист») спектру (наприклад, психічні хвороби, для яких характерні проблеми в спілкуванні). В основному алалію діагностують у хлопчиків.

Хворобу викликають ураження ділянок головного мозку при пологах і травми, перенесені дитиною в домовний період життя. Ці ділянки в мозку – Брока і Верніке - молоді мовні центри, які легко руйнуються навіть за тимчасової гіпоксії (кисневого голодування). Порушення в сенсорному центрі Верніке спричиняють так звану словесну або фонематичну глухоту. Це сенсорна алалія. Дитина не може говорити, бо чує звуки мови як шум, не розрізняє фонем та окремих літер. Моторна алалія (через порушення в центрі Брока) – дещо легша. Малюк чує слова, розуміє їх (при слові «подушка» подумки бачить її), але сказати не може. Моторну алалію часто плутають з недорозвиненням мови або інтелекту.


ВРІЗКА: Це роблять так

Найперша мова – довербальна

У всьому світі з алаликами працюють за однією методикою з використанням реального предмета, картки з його зображенням і написаного слова. Деякі діти не сприймають картки, бо звикли бачити реальні предмети. Але для малюків трьох – чотирьох років краще спочатку написати слово, потім його вимовити, щоб допомогти розумінню, спираючись на символи. Цілком ймовірно, що в такому випадку алалики раніше навчаться читати, ніж розмовляти. Але це допоможе їм розвинути мовлення.

Картки з малюнками бажано розмістити там, де дитина грається або спить. Працювати з малюком потрібно за категоріями: одяг, посуд, транспорт – щоб предмети одразу відсортовувалися в уяві. Краще починати з побутових предметів, речей, якими дитина в цей момент зацікавлена. Сенс такої роботи в тому, що малюк, відповідаючи на ваше запитання, подумки розкладає його на картинки. Потім подумки називає картинки словами. Стадія довербальної мови може тривати до двох років. І лише потім він скаже перше слово…

Олена СОЛОДОВНІК, «Освіта України»

ПРАПОРЕЦЬ:

Часто батьки впевнені, що малюк просто неуважний чи повільно розвивається. І чекають, що з мовою прийде і розуміння. Очікування в такому випадку – найстрашніше, оскільки, вірогідно, у вашого малюка алалія.

 


© 2011, Влада Тарасенко

www.tuchek.net