Заїкання

Позбутися заїкання допоможе насамперед психолог, а лише потім – логопед

ВРІЗ:

Заїкання нібито й не надто поширене порушення мовлення, і здебільшого цю ваду легко виправляє логопед. Так думають лише ті, кому не зрозуміти, як це воно: не мати можливості сказати все, що хочеш, чи добирати «безпечні» слова, щоб над тобою менше сміялися інші діти чи й навіть дорослі. Адже непоодинокі випадки, коли вчителі передражнюють дітей-заїк, аби «допомогти їм позбутися проблеми». Що це? Просто невігластво чи елементарне незнання механізмів, які запускають процес заїкання?

 

ТЕКСТ:

Хоча це трохи дивно, але лікарі й досі не з’ясували причини появи цієї «простої» вади. Версій безліч… Одні впевнені, що дефект мовлення з’являється тільки після переляку, інші звинувачують у всьому гіперактивність, спадковість і навіть надважкі навчальні програми. Спробуємо розібратися, що саме з цього є правдою?

 

Нерви – у спадок

Більшість людей думає, що заїкатися починають, злякавшись чого-небудь. Однак це лише спусковий гачок механізму розвитку хвороби, упевнена дитячий логопед Ольга Дем’яненко. Адже всі діти чогось лякаються, але не всі починають заїкатися. Мовлення порушується в тих, хто має лабільну (нестійку) психіку.

- Якщо в сім’ї заїкався батько, це не означає, що хвороба ця передасться синові, - пояснює Ольга Василівна. - Просто йому  дістався у спадок такий самий тип нервової системи. А ще діти можуть просто наслідувати того з родичів, хто має порушення мовлення. Але, на щастя, у малюків це легко коригується. І чим менший період заїкання, тим легше.

Така проблема, як правило, може з’явитися від 2 до 5 років. Саме в цей час діти навчаються формувати свої думки у вигляді завершених речень. І не всім така наука дається легко. Заїкання, наприклад, безпосередньо пов’язане з гіперактивністю. Адже, окрім того, що малюк намагається зробити все якомога швидше (зокрема, й висловитися), він ще зазвичай має синдром дефіциту уваги. Дитина не зосереджується на предметах, і те саме стосується мови: тут – сказала слово, а там – щось відволікло її увагу. Так і виникла зупинка.

 

Хлопчики тендітніші за дівчаток

Нещодавно мені розповіли про виховний метод однієї, скажімо так, педагогині. З її слів: «Був у мене дуже неслухняний хлопчик, який увесь час розмовляв і вертівся на уроках. Я його якийсь час ігнорувала, а потім як стукну рукою об стіл, як закричу: «Марш у куток!», – він і незчувся, коли в тому кутку опинився». Колеги такі методи виховательки не підтримують, логічно розмірковуючи, що так дитину не важко й до заїкання довести. Логопеди й психологи вносять уточнення: якщо ваш малюк вразливий, плаксивий, легко піддається чужому впливу, до того ж є хлопчиком, експериментувати з підвищенням голосу не варто. До чого тут стать дитини, запитаєте ви?

- З дівчатками завжди простіше, - стверджує психолог-дефектолог Влада Тарасенко, - оскільки жіноча психіка здатна самовідновлюватися. Були випадки, коли й мама розуміла, що неправильно з донькою поводилася. І замість того, щоб кричати, починала говорити з дитиною спокійно і навіть займалася з нею, щоб виправити вимову звуків. У результаті дівчинка перестала заїкатися. А чоловіча психіка, мабуть, разів у сім вразливіша за жіночу. Тому найперша група ризику – це хлопчики. По-друге, з ними важче працювати, оскільки для чоловічої психіки властивий механізм інверсії: ти йому кажеш – «так», він тобі – «ні», ти кажеш «не роби» – він робить. Для них не годяться методи тиску, які використовують зазвичай логопеди. З хлопцями треба співпрацювати. Тут можна використати ігрову психотерапію.

 

Монстротерапія для героїв

Батьки, як правило спершу ведуть сина до логопеда, оскільки проблема заїкання нібито пов’язана з мовленням. Але хлопці можуть бути агресивно налаштовані проти лікарів, надто закриті. А ось психолог виявляє всі дитячі проблеми під час гри.

- Найпоширеніша – страх монстрів, - ділиться досвідом Влада Тарасенко. – Разом з одним хлопчиком ми постійно з цими монстрами боролися. І зовсім не боролися із заїканням! Натомість уявляли, що на нас монстри лізуть, кричали, верещали. Нібито і стресова ситуація, але це гра, і дитина з часом розслабляється. Вона звільняється від тиску дорослих, які тільки й повчають «говори правильно, дихай правильно, стеж за собою». Це все жахливі речі, які дитині говорити взагалі не можна! Якби вам щодня сотню разів це повторювали, ви б теж нічого не хотіли, окрім як десь заховатися.

Другий етап терапії – розкриття дитини в розмові. Наприклад, психолог з маленьким пацієнтом блукають лісом і звуть когось, хто б підказав стежку. Так, дитина розуміє, що мовою можна користуватися для досягнення певної мети. Адже малюк уже знає, що говорить неправильно, тому соромиться це робити, не хоче засмучувати батьків. А тут – хочеш заїкайся, хочеш – ні, але треба врятуватися від монстрів, знайти дорогу. Отже, мусиш говорити!

Інколи необхідно пограти у самовихваляння. Так, один хлопчик позбувся заїкання вже після кількох занять із психологом. Після гри, де він був героєм, в якого брали інтерв’ю для газети і знімали фільм для телебачення, він просто розцвів. Адже, набуваючи в ігровій ситуації якогось досвіду, дитина стає сміливішою, їй є що запропонувати у спілкуванні з однолітками: я щось можу, я чогось вартий! Якщо заїкання не проходить після занять з психологом, це в будь-якому разі значно спрощує роботу логопеда. Дитина вже може сказати лікареві, що їй не подобається, чого не хоче робити.

 

Дві іноземні + театр = заїкання?

- Інколи заїкання настає і без психотравми, - розповідає логопед Ольга Дем’яненко. - Дитину люблять і через це перевантажують інформацією, нехай навіть корисною. Вчора була на прийомі дівчинка Тетянка. Просто красуня, чотири рочки, добре розвинені інтелект і мовлення – все відповідно до віку. Але… дуже важка форма заїкання. Як з’ясувалося, дитина ходить у дитячий садочок з вивченням двох іноземних мов, відвідує розвивальні заняття. У вихідні – музеї, вистави, театри. Ось нервова система і не витримала. І тепер Таня не може сказати ні слова.

Не зовсім згідна з першопричиною заїкання в цьому випадку психолог Влада Тарасенко. Адже якщо психіка у дитини здорова, при перевантаженні вона має чудову здатність просто… відмикатися, перекриваючи подальший доступ інформації. На першому прийомі психолог одразу звертає увагу на особистість дитини. Зазвичай кандидатами в заїки є вередульки, боязкі і закриті малюки, які легко піддаються маніпуляціям. Отже, й Таня, наймовірніше, належала до таких дітей. Якщо на тлі нервової астенії додати стресовий фактор (на зразок – мама вилаяла за розбиту чашку), в дитини може початися логоневроз (у просторіччі – заїкання).

Однак увага: в цьому разі хвороби можна уникнути! Якщо дитина, яка вже говорила, різко замовкає десь на добу, – на це треба вчасно звернути увагу, з’ясувати, чому так сталося, і швидко усунути стресові чинники, які призвели до проблеми. Якщо вихопити початок захворювання й звернутися до психолога, який дасть вправи на розвиток упевненості в собі, вистачить одного – двох занять, аби запобігти подальшому розвитку заїкання.

 

ВРІЗКИ: Медичний лікнеп

Невроз через фільм і собаку…

Заїкання – це порушення плавності мовлення, пов’язане з м’язовою напругою в органах голосоутворення і дихання. Виділяють заїкання невротичне і неврозоподібне.

Перше пов’язане з емоційним стресом у дітей із нестабільною психікою чи просто дуже вразливих. Найчастіше виникає внаслідок психотравми. Пусковим механізмом може слугувати будь-який стрес: розлучення батьків, фільм жахів, страшна собака, зміна обстановки і навіть переїдання.

А ось неврозоподібне – це заїкання на тлі проблем з нервовою системою. Це може бути органічне ураження або мінімальна мозкова дисфункція. Таке заїкання часто супроводжується нав’язливими рухами, напруженням як органів артикуляції, так і м’язів рук, шиї, діафрагми.

 

ВРІЗКА: У тему

Сім кроків, щоб позбутись заїкання

Можна умовно виділити сім етапів роботи логопеда на шляху до плавного вимовляння звуків дитиною:

1.Вправи на релаксацію – розслаблення всього тіла і органів артикуляції.

2.Дихальні вправи, спрямовані на те, щоб навчити дитину плавному, довгому видиху.

3.Артикуляційні вправи – аби дитина «відчувала» органи голосоутворення.

4.Голосові вправи – проспівування голосних (тихо і голосно, на високих і низьких тонах).

5.Вправи на розвиток відчуття ритму (адже заїкання – це фактично і є порушення темпу й ритму).

6.Мовленнєві вправи: дитина повторює речення спочатку разом із логопедом, потім самостійно, вивчає вірші (це добре розвиває ритм).

7. І остання фаза  – дитина має сама скласти розповідь за картинкою, не запинаючись.

 

ВРІЗКА: А чи знаєте ви?

Мерилін була заїкою

·       Заїкання спостерігається у 3 – 4 % дітей, і 1 – 2 % у дорослих.

·       Чоловіки страждають від заїкання майже в чотири рази частіше, ніж жінки.

·       Серед відомих людей також були заїки: грецький оратор Демосфен, драматург Мольєр, класик англійської літератури Чарльз Діккенс і навіть красуня всіх часів Мерилін Монро.

·       Є Міжнародна асоціація заїкання, яка ухвалила Білль (статут) про права і обов’язки заїк.

·       Заїкам важко не лише говорити – диктанти їм також не даються, бо зайві паузи в мовленні перетворюються на «додаткові» коми на письмі.

 

Олена СОЛОДОВНІК, «Освіта України»