Можлива дистанційна робота! 


Ранній дитячий аутизм: що означають різні формулювання

У висновках, які приносять батьки, трапляється одразу кілька формулювань: ранній дитячий аутизм, синдром Каннера, синдром Аспергера, атиповий аутизм, аутистичні риси. Звучать вони по-різному, а описують здебільшого одне й те саме поле. Розбираємо, що за кожним словом стоїть і що з цього справді змінює план роботи.

Звідки стільки назв

Терміни з'являлися в різний час і в різних школах. Лео Каннер у 1943 році описав дітей із раннім і тяжким відходом у себе. Ганс Аспергер майже одночасно — дітей, які говорять, інтелектуально збережених, але соціально безпорадних. Десятиліттями це вважалося різними станами. Поступово стало зрозуміло, що між ними немає чіткої межі: ті самі механізми дають різну за тяжкістю картину. Так з'явилося поняття спектра.

ФормулюванняЩо зазвичай мається на увазі
Ранній дитячий аутизм (РДА)Аутизм, що проявився до трьох років. Підкреслює вік початку, а не тяжкість.
Синдром КаннераКласичний тяжкий варіант: ранній дебют, виражений відхід у себе, мовлення відсутнє або спотворене, потреба в постійній підтримці.
Синдром АспергераМовлення та інтелект збережені, іноді розвинені незвично рано. Труднощі у спілкуванні, буквальне розуміння, вузькі надцінні інтереси, тяжка переносимість змін.
Атиповий аутизмКартина не вкладається в класичну: або почалася пізніше, або частина ознак відсутня.
Синдром РеттаОкреме генетичне захворювання, переважно в дівчаток, із регресом навичок і характерними рухами рук. До спектра належить умовно і потребує генетичного підтвердження.
Аутистичні рисиНе діагноз, а опис поведінки. Трапляється при алалії, затримці розвитку, генетичних синдромах, епілептичній активності.

Чотири групи за тяжкістю: практичніше, ніж назви синдромів

У вітчизняній практиці прижився поділ на чотири групи за глибиною порушення контакту. Він корисний батькам, бо описує не ярлик, а поведінку — і підказує, з чого починати.

  1. Повна відстороненість. Дитина не реагує на звернення, не користується мовленням, польова поведінка — переходить від об'єкта до об'єкта без мети. Перше завдання — не мовлення, а сама поява контакту.
  2. Активне відторгнення. Жорсткі стереотипи, ритуали, бурхлива реакція на будь-яку зміну. Мовлення може бути у вигляді штампів. Робота починається з побудови передбачуваного середовища.
  3. Захопленість інтересами. Мовлення розгорнуте, але монологічне і таке, що обертається навколо однієї теми. Діалог не вибудовується. Тут є на що спертися — інтерес дитини стає інструментом.
  4. Труднощі у спілкуванні при збереженому мовленні. Дитина загальмована, вразлива, губиться в соціальних ситуаціях. Найближче до того, що називали синдромом Аспергера.

Чому ми не будуємо роботу від назви синдрому. Назва говорить про те, до якої групи дитину віднесли, але не про те, чи розуміє вона звернене мовлення, чи розрізняє звуки, чи є в неї епілептична активність і як вона переносить навантаження. Програму визначає саме це — а з'ясовується воно на очній консультації, а не за випискою.

Що важливо перевірити в будь-якому разі

  • Слух — об'єктивним методом; частина «аутистичної» поведінки пояснюється тим, що дитина просто не чує.
  • ЕЕГ, зокрема сну — епілептична активність трапляється у значної частини дітей спектра і заважає будь-якій роботі, доки її не врахували.
  • Генетичне обстеження — за наявності особливостей зовнішності, вад розвитку, регресу навичок.
  • Огляд дефектолога — оцінка розуміння мовлення, гри, комунікації та здатності навчатися, а не лише поведінки.

Що застосовується в наших центрах

  • Візуальна хвильова терапія — програма пишеться за даними ЕЕГ і працює через зоровий канал: дитина просто дивиться обрані нею мультфільми. Для дітей, які не підпускають до себе і не переносять навушники, це часто єдиний можливий перший крок.
  • Високочастотна терапія — коли основна проблема в тому, що мовлення не сприймається як мовлення.
  • Мікрополяризація — за індивідуальною схемою впливу, складеною після консультації.
  • SpeechLeader — на етапі, коли мовлення є, але воно штамповане і не годиться для діалогу.
  • Оксигенотерапія — підтримувальна процедура, частіше для дітей із наслідками гіпоксії.

Що дає результат у побуті

  • Не ламайте ритуал, а вбудовуйтеся в нього. Ритуал — це спосіб дитини впоратися з непередбачуваністю. Його можна розширювати, але не скасовувати наказом.
  • Попереджайте про зміни. Картинка або таймер працюють краще за пояснення.
  • Скорочуйте мовлення дорослого. Що більше слів, то менше дитина вловлює. Одна фраза, одна дія.
  • Спирайтеся на інтерес. Навіть вузький і дивний інтерес — це готова тема для спільної уваги.
  • Рахуйте навантаження. Після насиченого дня відкат неминучий; це не втрата результату, а втома.

Часті запитання

РДА і РАС — це одне й те саме?

Майже. «Ранній дитячий аутизм» — старіший термін, він підкреслює вік початку. Сучасні класифікації відійшли від дроблення на окремі синдроми до єдиного поняття «розлади аутистичного спектра» (РАС), усередині якого розрізняють тяжкість і потребу в підтримці. В українських і пострадянських висновках обидва формулювання досі трапляються.

Синдром Аспергера скасували?

Як окрему діагностичну одиницю — так, у нових класифікаціях він увійшов до РАС. Як опис — ні: лікарі й педагоги продовжують ним користуватися, бо воно точно передає впізнавану картину. Мовлення розвинене, інтелект збережений або високий, труднощі лежать у площині спілкування, гнучкості й розуміння підтексту.

Чим синдром Каннера відрізняється від синдрому Аспергера?

Грубо кажучи, наявністю мовлення і рівнем самостійності. При синдромі Каннера аутизм проявляється рано і тяжко, мовлення часто не розвивається або розвивається спотворено. При синдромі Аспергера дитина говорить, нерідко рано і «по-дорослому», а труднощі видно у спілкуванні з однолітками і в непереносимості змін.

Дитині поставили «аутичний синдром». Це те саме, що аутизм?

Не завжди. Формулюванням «аутичний синдром» або «аутистичні риси» часто описують поведінку, схожу на аутистичну, але таку, що виникла на іншому ґрунті: при сенсорній алалії, тяжкій затримці розвитку, генетичному синдромі, епілептичній активності. Це привід розібратися в причині, а не вважати питання закритим.

Що важливіше для прогнозу — форма чи щось інше?

Не форма, а три речі: вік початку допомоги, стан розуміння мовлення і наявність супутньої епілептичної активності. Діти з одним і тим самим записом у картці розходяться за можливостями дуже далеко, і саме ці три чинники пояснюють розбіжність найкраще.

Запис на консультацію

Консультація потрібна, щоб побачити дитину і зрозуміти, що саме порушено. За її підсумками складається програма занять — під конкретну дитину, а не «за діагнозом».

Контакти й запис Як проходить терапія

Читайте також

Матеріал підготували фахівці Центрів Відновлення Мовлення Влади Тарасенко. Матеріал має інформаційний характер і не замінює очної консультації лікаря чи дефектолога. Діагноз ставить лікар.


Публічна оферта